Незважаючи на те, що кількість загиблих у війні в Україні неухильно зростає, Сполучені Штати вимагають відновлення українського військового наступу. Американський правлячий клас сповнений рішучості боротися до останнього українця.
На сьогоднішній день країни НАТО направили Україні озброєння та іншу допомогу на суму понад 150 мільярдів доларів, що становить три чверті довоєнного ВВП України. Раніше заявляючи, що вони не постачатимуть Україні наступальні озброєння, держави НАТО, зрештою, наповнили країну сотнями танків і бронемашин, а також передовими ракетними з арсеналу НАТО.
Тепер імперіалістичні держави вимагають, щоб українські призовники, багато з яких було схоплено прямо на вулиці, використовували цю зброю під час наступу на добре укріплені російські позиції. США та НАТО виключають будь-які можливості дипломатичного врегулювання, даючи зрозуміти, що переговори можуть відбутися лише після того, як будуть досягнуті їхні військові цілі.
Число загиблих у ході війни приголомшує. У листопаді голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що «на сьогоднішній день загинуло 100 000 українських військовослужбовців». Враховуючи, що сотні військовослужбовців гинуть щодня, реальна кількість загиблих серед українців, ймовірно, перевищує 200 тисяч.
Якщо українські війська спробують перейти в наступ, ці цифри лише зростатимуть, причому втрати серед атакуючих українських військ неминуче значно перевищать втрати російських військ, що перебувають в обороні.
Уряд Зеленського вживає все більш репресивних заходів, відправляючи на смерть десятки тисяч молодих людей. В Україні заборонені всі політичні партії, які виступають проти НАТО, а будь-яка незгода з війною Києва суворо карається. Ці дії замовчуються в американських ЗМІ, які брехливо заявляють, що уряд Зеленського виборює «демократію».
Повідомлення, опубліковані в неділю в New York Times (NYT) і Washington Post (WP), свідчать про те, якою мірою Вашингтон чинить тиск на своїх маріонеток у Києві, щоб змусити їх почати запланований наступ.
«Україна зазнає величезного тиску з боку своїх західних покровителів, оскільки Сполучені Штати та їхні союзники розглядають контрнаступ як критичну перевірку того, чи може зброя, підготовка та боєприпаси, які вони терміново доставили до країни останніми місяцями, призвести до значних успіхів», — заявила NYT.
Коментуючи плани наступу, WP написала: «Підготовка до наступу, деталі якого залишаються в секреті, поставила українських чиновників перед важким питанням: якого ж результату буде достатньо, щоб справити позитивне враження на Захід, особливо на Вашингтон?»
Тут чітко вказано реальне взаємини сил. 'Вашингтон', тобто американський імперіалізм, керує наступом. Він вимагає адекватної віддачі своїх інвестицій. Скільки української молоді має загинути, щоб «вразити Захід, особливо Вашингтон?».
Адміністрація Байдена, чиї рейтинги схвалення різко падають, і чия війна стає все менш популярною, прагне використати хоч щось, що можна назвати «проривом» у війні в Україні, щоб мобілізувати свою політичну базу серед заможних верств середнього класу напередодні майбутніх президентських виборів.
Цей соціальний шар впав у стан мілітаристської лихоманки, що підживлюється істеричною антиросійською ненавистю. Але до чого призведе ця мілітарна істерія, і якою буде реакція Сполучених Штатів у разі потенційного провалу наступу?
В інтерв'ю як NYT, так і WP українські офіційні особи спробували висловити попередження про те, що запланований наступ, яким би кривавим він не був, не призведе до вирішальної перемоги.
Міністр оборони України Олексій Резніков заявив WP: «Очікування від нашого контрнаступу у світі перебільшені... Більшість людей... чекають на щось грандіозне», — додав він. Це, як він боїться, може призвести до «емоційного розчарування».
Рєзніков висловив думку, що «успіх» може бути незначним, наприклад, захоплення «десяти кілометрів».
В інтерв'ю Guardian президент Чехії Петро Павло попередив, що для США і НАТО «може виникнути спокуса підштовхнути Україну, змусити її продемонструвати якісь результати». Павло заявив: «Для України ситуація складеться вкрай несприятливо, якщо цей контрнаступ провалиться, бо не матиме іншого шансу, — принаймні, не цього року».
У війні адміністрація Байдена поставила на карту весь свій авторитет. Перспектива того, що наступ не приведе до бажаного результату або навіть може повністю провалитися, лише посилить тиск сил, які потребують прямого втручання НАТО у конфлікт.
Військова лихоманка, що охопила політичний істеблішмент США, ілюструється статтею Енн Епплбаум у журналі The Atlantic, під назвою «Контрнаступ».
Еплбаум вимагає «повного звільнення України», закликаючи до повернення військовим шляхом «усієї території, втраченої з лютого 2022 року», а також Кримського півострова. Епплбаум заявляє, що в рамках цього наступу «на карту поставлено становище Америки у Європі, та й взагалі становище Америки у світі».
Стає все очевиднішим, що масштабних цілей Сполучених Штатів неможливо досягти без масштабної ескалації.
Це єдине пояснення атаки безпілотника на Кремль і замаху на Путіна минулого тижня — безрозсудної провокації, метою якої було спровокувати дії у відповідь з боку Росії.
Після удару безпілотника держсекретареві США Ентоні Блінкену запитали: «Яка позиція Сполучених Штатів щодо подібних атак на керівництво [Росії] з боку України?»
У відповідь Блінкен недвозначно санкціонував подібні акти, заявивши: «Ми залишаємо Україні право самій вирішувати, як вона має намір захищатися».
Ці заяви свідчать про величезну нерозсудливість, що панує в Білому домі. Схвалюючи потенційне вбивство російського президента, який контролює другий за величиною ядерний арсенал у світі, американський істеблішмент грає життям не лише українців та росіян, а й населення всього світу.
Сполучені Штати, які проголосили 2020-ті «вирішальним десятиліттям» для забезпечення геополітичного панування США, готуються до глобальної війни такого масштабу, що на цьому тлі величезна кількість загиблих в Україні виглядатиме зовсім незначною.
Якщо їх не зупинити, імперіалісти повторять жахи Першої та Другої світових воєн, але в ще більшому та смертоносному масштабі.
Припинення військових планів імперіалістів потребує свідомого політичного втручання робітничого класу. По всьому світу, від Шрі-Ланки до Франції та Сполучених Штатів, робітники вступають у боротьбу проти урядів, які атакують рівень життя робітничого класу заради того, щоб сплатити за нарощування озброєнь. Ця боротьба має бути об'єднана на основі перспективи міжнародного соціалізму, а однією з її головних вимог має бути припинення війни в Україні.