На зустрічі міністрів оборони країн Європейського союзу у Стокгольмі в середу домінувала тема ескалації війни НАТО проти Росії. Мета полягала в тому, щоб визначити заходи для швидкого забезпечення української армії величезною кількістю боєприпасів, щоб ЗСУ змогли дати відсіч російській армії на фронті у східній Україні та перейти у контрнаступ.

Примітно, що на зустрічі також був присутній міністр оборони України Олексій Рєзніков. Він закликав держави-члени ЄС надати Україні 1 мільйон набоїв на суму 4 мільярди євро, щоб Київ міг «продовжувати захищатися».

Переговори завершилися домовленістю щодо постачання Києву боєприпасів. Жозеп Боррель, голова зовнішньополітичного відомства ЄС, назвав це «фундаментальною угодою про процедуру». Спочатку він запропонував виділити 1 мільярд євро із так званого Європейського фонду миру, щоб забезпечити Україну боєприпасами із власних запасів ЄС.

Водночас, за лаштунками вже готуються подальші кроки. «Щоб допомогти Україні, ЄС має виділити нові кошти і швидко», — заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур. Після зустрічі міністр оборони Швеції Пол Йонсон пообіцяв: «Ми діятимемо швидко, щоб задовольнити попит України на боєприпаси».

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який був присутній на зустрічі, заявив, що ведеться робота з масштабного нарощування виробництва боєприпасів. 'Країни НАТО досягли угод з оборонною промисловістю про збільшення виробництва', і кілька країн вже домовилися про 'спільні проекти щодо закупівлі різних типів боєприпасів, а також щодо зберігання боєприпасів', оголосив він у Стокгольмі. «Попит величезний, але поточні темпи споживання та виробництва боєприпасів є стійкими [в довгостроковій перспективі]».

Згідно з наявними даними, щорічно в Європі виробляється близько 300 тисяч артилерійських снарядів калібру 155 мм. Приблизно стільки ж українська армія витрачає за три місяці. Щоб задовольнити попит, поповнити свої власні запаси та підготуватися до тривалої та всеосяжної війни проти Росії, європейські держави ініціювали перехід на рейки справжньої військової економіки.

Ця мета була відкрито сформульована у Стокгольмі. Щоб наростити потужності, збройова промисловість має перейти на «режим військової економіки», зажадав комісар ЄС Тьєррі Бретон. Борель заявив те саме. Він сказав, що як не шкода йому це говорити, але потрібний «військовий менталітет». Зрештою, ми живемо у «воєнний час».

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус (соціал-демократ) почав із того, що заявив, що він нібито «відкидає концепцію військової економіки». ЄС та Німеччина «не перебувають у стані війни», а «військова економіка» означала б, «що ми підкоряємо [всі аспекти життя] виробництву зброї та боєприпасів».

Насправді, це і є саме те, що відбувається. І Пісторіус не залишив жодних сумнівів щодо цього у своїх подальших виступах у Стокгольмі. Серед іншого він назвав «доцільним» субсидування оборонної промисловості при нарощуванні виробництва боєприпасів. «За фактом, збройова промисловість заробляє великі гроші, це дуже усвідомлювати, але під час війни все саме так і відбувається, попит зростає — зростають і продажі», — цинічно пояснив він. Ось чому «тим важливіше, щоб ми зараз гнучко реагували».

Німецький імперіалізм особливо є рушійною силою масштабного переозброєння і до військової економіки Європі. У своїй урядовій заяві, присвяченій першим роковинам проголошення «нової епохи» у зовнішній політиці Німеччини, канцлер Олаф Шольц заявив німецькому парламенту, що він і Пісторіус в даний час ведуть переговори з оборонною промисловістю «про реальний перехід до швидких, передбачуваних та ефективних закупівель озброєнь для Бундесверу та інших європейських армій». Це вимагає «постійного виробництва важливої ​​зброї, обладнання та боєприпасів» та «довгострокових контрактів та початкових платежів для нарощування виробничих потужностей» та «промислової бази тут, у Німеччині».

За спиною населення Європи ці плани наполегливо втілюються в життя. У листопаді минулого року представники збройової промисловості зустрілися в офісі канцлера з відповідними вищими посадовими особами федерального уряду на «саміті зі зброї та боєприпасів» з метою обговорення збільшення виробництва. Згідно з повідомленнями ЗМІ, Німеччина планує витратити протягом найближчих кількох років 20 мільярдів євро лише на боєприпаси.

При цьому ті самі корпорації, які грали провідну роль у військовій економіці нацистів і за кілька років переозброїли Вермахт для Другої світової війни, знову потирають свої закривавлені руки. Незадовго до саміту в офісі канцлера компанія Rheinmetall оголосила про придбання свого іспанського конкурента ExpalSystems за 1,2 мільярда євро. З річним оборотом у 400 мільйонів євро ExpalSystems є одним із найбільших виробників боєприпасів у Європі.

З того часу було одне оголошення за іншим. Rheinmetall в даний час створює нове підприємство з виробництва боєприпасів для так званих гарматних снарядів Mittelcaliber (калібр від 20 до 35 міліметрів) у містечку Унтерлюс у Нижній Саксонії, сільській місцевості на півночі Німеччини. З міркувань безпеки запланована річна потужність підприємства засекречена, але його мета полягає в тому, щоб «знову налагодити постачання боєприпасів до Німеччини, в принципі незалежні від зарубіжних виробничих потужностей», сказав представник компанії.

Унтерлюс, де під час Другої світової війни працювали тисячі підневільних робітників, вже є найбільшим виробником боєприпасів для Rheinmetall та займає площу понад 55 квадратних кілометрів. Наразі там виробляються великокаліберні боєприпаси, у тому числі для танків «Леопард», які Бундесвер постачає в Україну. Колишні рівні виробництва нарощуються найактивнішим чином.

Коли Пісторіус відвідав завод в кінці лютого, гнеральний директор Rheinmetall Армін Паппергер похвалився, що випуск збільшився вдвічі, а в деяких випадках втричі, особливо в Унтерлюс. Підприємства корпорації працюють «на повних оборотах» і ще більше збільшать виробництво за допомогою нової зміни, прокоментував він. Пісторіус похвалив збройову промисловість і заявив, що «нова епоха» — евфемізм для відродження німецького мілітаризму — була б «неможливою» без збройових корпорацій.

Щоб перемогти Росію, яка володіє ядерною зброєю — після жахливих злочинів двох світових воєн — з третьої спроби, німецький імперіалізм навіть планує виробництво бойових танків безпосередньо на території України. «Ми готові побудувати завод з виробництва танків Panther в Україні», — оголосив нещодавно Паппергер в інтерв'ю газеті Handelsblatt. Досі повідомлення про постачання бойових танків збільшували престиж України, але цього недостатньо. «Росія має значно більші резерви». Тому потрібна «подальша допомога, особливо бойовими танками», продовжив він.

Недоліки військового божевілля, яке забирає життя сотень російських та українських солдатів щодня і загрожує існуванню всього людства у разі ядерної ескалації, також фінансово лягають на робітничий клас. Вже минулого року, коли було ухвалено рішення про створення «Спеціального фонду» Бундесверу у розмірі 100 мільярдів євро, відбулися масові скорочення видатків на охорону здоров'я та соціальні програми. Тепер Пісторіус закликає до виділення додаткових 10 мільярдів євро на рік на військовий бюджет, що призведе до подальших атак на робітничий клас.

Але в Німеччині та по всій Європі зростає опір цій ультра-мілітаристській та реакційній політиці, яку проводить увесь ЄС. Десятки тисяч робочих державних служб нині щодня беруть участь у запобіжних страйках у Німеччині. У четвер 120 000 поштових працівників проголосували за загальний страйк. У Франції кілька мільйонів людей вийшли у середу на вулиці проти запланованої пенсійної реформи, а у Греції сотні тисяч протестували після смертельної залізничної катастрофи. В інших європейських країнах також розвиваються великі страйки та протести.

Настрої, що спонукають мільйони робітників і молодь до боротьби по всьому континенту, стають дедалі більш антикапіталістичними, антимілітарними та соціалістичними. Вирішальне завдання полягає в тому, щоб перетворити цей рух на свідому боротьбу за соціалізм. Це означає об'єднання боротьби проти війни з боротьбою проти її першопричини, капіталістичної системи, і побудова європейських секцій Міжнародного Комітету Четвертого Інтернаціоналу — у Німеччині Sozialistische Gleichheitspartei (Партія Соціалістичної Рівності) — як нові революційні партії робітничого класу.